Іван Губенко. Історії однієї самотності.

 Іван Губенко відноситься до того покоління молодих українських художників, які твердо і з вишуканим відчуттям власного стилю заходять на арену сучасного художнього вітчизняного процесу. В період глобалізації, інтенсифікації нашого життя, щоденного розвитку ІТ-технологій і зменшення комунікаційного каналу, роль художника зростає до ролі медіатора, який зв’язує мистецтво і його духовного споживача. До своєї ролі артиста-медіатора Іван Губенко підходить з особливою відповідальністю та емоційним забарвленням.

Коли полотно стає екраном, а образи на ньому оживають, намагаючись достукатися до нашої свідомості, відбувається певна магія, яка починає плавити нашу свідомість і відносити її від щоденної рутини до чистого сприйняття мистецтва. Саме ці почуття пробуджують в людині роботи молодого художника Івана Губенка. Меланхолія, скепсис, відкрита антипафосність, внутрішня самотність – герої його полотен, які демонструють всю панораму щоденної рутини.  

Авторська інтерпретація вищезгаданих героїв втілюється за допомогою просторової активності і композиційної виразності, які поєднуються між собою особливим почуттям гармонії фарб. Такі художні прийоми частково проникають в техніку модерних художників, які творять на пострадянському просторі. Сам же художник Іван Губенко глибоко переконаний, що бажання бути «сучасним» зовсім не означає необхідність відмовитися від художніх образів, які засновуються на реальності. Навпаки, на його думку, вищим рівнем модерності повинна бути власна мова реальності.